: 1007
Почати справу, вважається, зробити ії наполовину, а добре почати – досягнути більшого. Згідно з календарним розписом 34-ї першості СРСР з футболу (вища ліга), підопічним Германа Зоніна спортивна доля визначила починати вдома, в Луганську, та ще із чемпіоном попереднього сезону.
Матчу з київським «Динамо» передувала наполеглива праця робітників стадіону «Авангард» разом і за допомоги авіатехніків, з луганського аеропорту привезли, встановлювали в кутах футбольного поля гучний авіадвигун, який використовували цілий тиждень, продуваючи потужним потоком гарячого повітря перезволожене футбольне поле.
На вівторок, 04 квітня, випадав звичайний робочий день, тому в надвечір трибуни стадіону перед стартовим свистком арбітра матча були заповнені глядачами наполовину, проте згодом кількість вболівальників значно зросла і склала 35 тисяч. Оскільки було прохолодно, то на урочисту церемонію відкриття футбольного сезону - підняття стягу на флагштоку - гравці вийшли в спортивних костюмах. Гості в традиційній для динамівців формі кольорів синьо-блакитно-білого. Господарі, почавши гру, були одягнені в труси білого кольору, футболки червоного з відтінком малинового (виробляла на замовлення спорттовариства «Авангард» Луганська трикотажна фабрика).
Наставник «Зорі» з помічниками, складаючи план на гру з киянами, врахували, що кілька з діючих чемпіонів віку старшого за луганців (серед них такий же, 26 років, мав лише капітан «Зорі» Олександр Журавльов, інші 22-23).
Окрім того, всі знали, що серед динамівців роль диригента виконує Мунтян, розганяє атаки кремезний Колотов, забивний Хмельницький, зміцнює оборону Сосніхін, а Рудаков, як лев, боронить свої ворота від голу.
Несподіванкою для гостей стала надто інтенсивна швидкісна і фізично невимушено легка і маневрова гра господарів. Вони не поступалися в єдиноборствах на усіх ділянках поля, атаки проводили майже кожні дві хвилини, використовуючи фланги, простріли і навіси, швидкісні прориви та забігання за спини захисників. Завершуючи свої атаки, гравці «Зорі» зустрічали суперників на своїй половині поля, не застосуючи персональну опіку проти Колотова і півзахисників «Динамо», як це зазвичай робили інші команди вищої ліги. За передігровою настановою Зоніна «червоно-білі» тримали зонний захист і лише в безпосередній близькості до своїх воріт переходили до персональної опіки суперників.
У динамівців голови по колу крутилися від стрімких злагоджених рейдів нападників і півзахисників «Зорі» в глибину, до воріт «Динамо» і особливо дошкуляло гостям підключення до атак захисників команди господаря, наприклад, у виконанні Сергія Кузнецова.
Такої кількості ударів по своїх воротах «синьо-блакитні» давно не бачили, лише майстерність Рудакова рятувала від забитого м’яча. Але і кращий воротар країни виявився безсилий, коли після потужного удару Віктора Кузнецова з-за меж штрафного майданчика передбачуваний напрямок польоту шкіряного снаряду в дальній кут не очікувано для усіх гравців на полі і глядачів на трибунах змінив легким дотиком голови півзахисник «Зорі», улюбленець місцевих вболівальників на прізвисько «ЦигАн» В’ячеслав Семенов.
Рудаков не приховував своєї розгубленості, зовні і особливо з його поведінки, коли команди виходили з поля на перерву, було видно, він був шокований. Можливо, ще від того, що його візаві, воротар «Зорі» Михайло Форкаш залишає ворота «сухими», створивши диво, в акробатичному стрибку вибив м’яча після удару в дальній кут нападника «Динамо» Віталія Хмельницького.
Фахівці, досвідчені репортери та тьмущі в футболі одразу помітили зневіреність динамівців в спроможності уникнути поразки цього вечора. На них справила враження з якою великою наснагою «Зоря» в умовах важкого від вологи поля і негоди виблиснула і високою швидкістю, і атлетизмом, і не звичним для весни технічним арсеналом, і чітким тактичним взаєморозумінням.
В другому таймі отримували оплески вболівальників злагоджена і надійна гра ланки захисників Володимира Абрамова, Володимира Малигіна, Сергія Кузнецова, Валерія Ізвекова, Миколи Пінчука і їх «бригадира» Олександра Журавльова, який впевнено реалізував одинадцятиметровий (3:0).
А до того відбувся другий гол внаслідок блискавичної комбінації майстра гострої передачі Віктора Кузнецова, відважного і технічно озброєного Володимира Онищенка та настирливого і агресивного Юрія Єлісєєва, який підстеріг залишений досвідченим центр беком Сосніхіна на мить м’яч, скерувавши шкіряного в вільний кут воріт «Динамо» (2:0) .
Середня ланка «Зорі» домінувала на полі, демонструючи невтомність, навички тактичних дій, доведених до автоматизму, заміну по ходу гри своїх позицій за потреби з захисниками і головне - перевагу по грі на полі.
Трибуни щедре висловлювали захоплення грою улюбленої команди, особливо відмічали дії В’ячеслава Семенова, гол якого дав тріщину в спротиві міцної, досвідченої і титулованої команди, дійсно кращою на той час на теренах Радянського Союзу.
По завершенню матча «Зорі» з «Динамо» Київ, півзахиснику вказаної першою 22-літньому Віктору Кузнецову нападник з другої команди 29-річний Віталій Хмельницький в холі під трибунами стадіону сказав: «Вірю, за такої гри «Зоря» неодмінно стане чемпіоном країни».
Ті слова молодий футболіст в ту мить сприйняв, як похвалу від заслуженого майстра гри мільйонів, а згадав 29 жовтня, коли відкрив рахунок в золотоносному матчі з московським «Торпедо», саме тоді передбачення стало фактом. Але попереду був довгий, багатий на футбольні події і звершення, дуже виснажливий сезон.
Прес-служба ФК «Зоря» разом із Валерієм Жаровним
