.jpg)
: 1132
Усі наставники, які працювали в Луганську (серед них відомі Григорий Балаба, 1961, Констянтин Бесков, 1965), і особливо Герман Зонін, відмічали, що місцеві футболісти сприймають тренувальний труд фахово,серйозно, творчо, звично, а великі навантаження, як належне.
Саме Герман Семенович Зонін зумів розвинути у своїх підопічних командний характер, головне в ньому, поєднання двох рис – беззавітна любов до футболу та жадібна працелюбність. Команда погодилася на скорочення відпочинку після завершення першості сезону 1971 року та не припиняла заняття з фізичної і технічної підготовки в об’ємах, заданих кожному індивідуально і за належного лікарського контролю.
Вже в січні 1972-го футболісти «Зорі» вирушили на південь, оселилися в готелі на набережній м. Сухумі, а тренування проводили в Ешерах, на місцевому стадіоні. Оскільки тренування проводилися не однією командою, щоденно, по годинам і за чергою, то за два тижні зелений газон ставав суцільно ґрунтовим, в дощову негоду спортсмени бігали в багнюці. Розклад на день: зранку зарядка на 30 хвилин, сніданок, вивчали теорію футболу і ознайомлення з сучасними тенденціями ведення гри на 30-40 хвилин, тренування перше з 11-ї до 12-ї, обід, відпочинок, друге тренування з 17.00, вечеря, вільні години і сон.
Нагадаємо, що одразу після відпустки 2-3 тижня кроси на 5 і 10 км, вправи на стартовий ривок, спринтерську і дистанційну швидкість, біг гладкий, підтюпцем, інтервальний, темповий і челночний, що привчало організм економити сили та енергію.
Тренування з тактики безпосередньо на полі чередували з контрольними матчами, приблизно раз на тиждень. Спаринг-партнерами були: команди з Казахстану, Кузбасу і збірна Північної Кореї. Останні на зарядку, тренування і навіть на прогулянки, пляж та в їдальню ходили строєм, а грали на полі невтомно, агресивно і навалом.
Саме подібного суперника бажали і охоче запрошували тренери «Зорі». московському ЦСКА програли з рахунком 0:5. Тоді присутній на матчі в Ешерах і спеціально прибулий з Києва спецкор «Спортивної газети» поцікавився думкою старшого тренера щодо шансів «Зорі» в прийдешньому чемпіонаті: - «Сподіваємося, наше місце в десятці, та загалом побачимо». Більше Зонін не додав нічого.
Лютий команда провела вдома. Луганські вболівальники, зустрінув своїх улюбленців на стадіоні, коли вони приїздили з заміської бази, дивувалися зовнішнім виглядом футболістів – виснажені, змарнілі, сумки в обвислих руках ледве не волочилися по асфальту. Здавалося, що вдома їх «ні борщ не радує, ні чаю клекотання».
В матчах за Кубок СРСР, 1/16 фіналу, з одеським «Чорноморцем» 29 лютого в Сухумі 0:0 і 4 березня в Одесі 0:0 (пенальті 3:5). В жодній грі з п’яти контрольних і за кубок не здобули перемоги.
До того, напередодні старту чемпіонату втрата двох гравців основного складу, серйозні травми отримали нападник Куксов і крайній захисник Шульженко. Обіцяючи золоту медаль, запросили в «Динамо» Київ центрального оборонця Михайло Фоменка. Розсталися взимку з крайнім захисником,силового стилю, С.Шкляром та нападником Лисаковським (2 голи). Окрім того, ще 13.08.1971 в матчі з «Зенітом» удар в голову від форварда і надважку травму отримав перший воротар «Зорі» О. Ткаченко (за настановами лікарів, термін одужання не раніше початку другого кола).
Його дублер Михайло Форкаш в завершальних 12 матчах минулого сезону пропустив усього 10 м’ячів, в 4-х - відстояв ворота «насухо».
Амбіційне обласне керівництво з кращих намірів запросило в Луганськ кількох новачків на вакантні позиції в складі основи, «нав’язувало» їх тренерському штабу, проте Зонін запевнив, що випробувані на учбово-тренувальних зборах дублери кращі наразі.
Довіру старшого тренера як постійні гравці основного складу отримали чотири футболісти.
Володимир Малигін – позиція переднього центрбека, від нього не втечеш, вправно відбирав м’яча у швидкісного нападника в підкаті, міг зависнути на «другому поверсі» і не дати супернику пробити головою в ворота, чіпкий у відборі, на стандартах усі навіси шкіряного перехоплював на ближній до м’яча стійці воріт, добре грав в пас, сміло вибігавв атаку, діючи корисно.
Сергій Кузнецов (брат Віктора) – направого оборонця, з задатками атакувального хавбека, швидкий, чітко граву відборі і в передачах, вправно долучався в середню ланку, за потреби і нагоди вмів вразити ворота хльостким ударом з далекої відстані і з обох ног.
Юрій Єлісєєв – центрального нападника грав з азартом, винахідливий у виборі позиції для удару в один дотик, з підрізкою, і стопою, і головою після флангових прострілів партнерів.
Сергій Морозов – півзахисник, схильний до творчої гри, добре грав в пас, осмислено переводив м’яча з одного краю на другий, майстер утворювати в атаці гострі ситуації, вигідні для партнерів.
За два-три тижні до першості вболівальники вдруге були здивовані. Заняття, так само насичені до межі фізичними напруженнями, відтепер не нагадували тих жорстоких «самокатувань», які споглядали вимогливі прихильники «Зорі» у минулому сезоні. В бігу, схожому на легке порхання над полем, в м’який вкрадливості рухів в роботі з м’ячем, в безоглядній щедрості, з якою гравці витрачали свої сили на швидкісні ривкі і єдиноборства, вгадувався незвичайний заряд ігрової могутності.
Прес-служба ФК «Зоря» разом із Валерієм Жаровним
