Вирішальному сезону в спортивному зростанні головної футбольної команди промислового регіону передували десять років побудови і розвитку розгалуженої транспортної і соціально-культурної інфраструктури, масового будівництва різноманітних фізкультурних майданчиків, басейнів, легкоатлетичних манежів, стадіонів, вело-мотодромів, спортзалів для занять і влітку, і взимку, популяризації серед робітників, селян, молоді та дітей здорового образу життя.
В 1961 році, коли на чолі політичного керівництва Луганської області призначили Володимира Васильовича Шевченка (1918 р.н., уроджений на Луганщині, з фронтовиків), в регіоні серед усіх видів міжобласного транспортного сполучення діяло лише автобусне. Дістатися інших регіонів з Луганська залізницею можна було лише до станцій Іловайськ та Ясиновата, де вагони причіпляли до поїздів в напрямку на Київ, інші обласні центри України і Радянського Союзу. Спільними зусиллями трудящих в обласному центрі побудовані сучасні залізничний вокзал (з естакадою подібною в західних країнах), автобусний вокзал (за дизайном і спроможністю пасажиропотоку, на той час, другий в Європі) і аеропорт (зальотна-посадкова смуга приймала навіть реактивний авіалайнер ТУ-144).
Луганщина за кількістю новозбудованих різних об’єктів спортивного профілю в розрахунку на 100 тисяч населення в 1970 році випереджала московську і ленінградську області, першою в СРСР побудувала плавальний басейн з водою, яку очищали не хлоркою, а посрібленням (з доріжками на 50 метрів), критий манеж для занять легкою атлетикою, десятки спортзалів з опаленням, гарячою водою і глядацькими трибунами для тренування і змагань з волейболу, баскетболу, гандболу, боксу, боротьби і гімнастики.
Реконструйована в Луганську футбольна арена - стадіон Авангард мала трибуни для понад 40 тисяч глядачів, футбольний газон в холодну пору року вкривався не брезентом, а суцільно ПВХ-плівкою (яку вольовим рішенням з москви, фактично вкрали у нас і встановили на головній арені СРСР – стадіоні Лужники).
До усього, Луганськ в спортивних змаганнях, окрім футбольної, представляли команди з волейболу (жіноча «Іскра» і чоловіча – «Автомобіліст»), баскетбольна (чоловіча – «Спартак»), гандбольна (чоловіча – «Буревісник») і мотобольна.
Завдяки бурхливому розвитку насамперед машинобудівних галузей промисловості, видобутку і переробки вугілля, виплавки металу і скла, хімічних підприємств, з виготовлення трикотажу, взуття, білизни, кондитерського виробництва (відомі на теренах 1/6 суходолу світу - Планета, Курка Ряба, торт Шахтарський).
Небувалий розмах набирали побудова систем забезпечення водою ланів для вирощування овочів, фруктів, картоплі і зернових та численних приміщень для скотам’ясних і молочних порід.
В обласному центрі, містах і районах здійснювалася високими темпами програма масового будівництва житла, торгівельних, освітніх, культурних, медичних і соціальних закладів та благоустрій вулиць міст і селищ.
Побудовані приміщення обласних театру, цирку і філармонії (з органом). Луганський край став привабливим для громадян з інших регіонів країни. Завдяки цьому, вдалося заманити кращих педагогів, діячів науки, культури і спорту.
На підприємстві Луганське об’єднання з виробництва тепловозів працювали 45 тисяч робітників, інженерів та інших фахівців, усі з зарплатні щомісячно сплачували профспілкові внески, частина з них спрямовувалася на розвиток фізичної культури і спорту. В тому числі на утримання при заводі спортклубу, стадіону Авангард, заміських спортивних і туристичних баз, дитячих таборів, оздоровчих і лікувальних закладів, забезпечення і фінансування заводських команд фізкультурних і футбольної – з назвою «Зоря».
Саме на підприємство-спонсора і завітали футболісти і тренери для звіту перед громадськістю навесні 1972 року. Робітники, численні вболівальники висловили вимогу - нарешті здобути медалі.
Срібні призери всесоюзної першості з волейболу команда «Іскра» закликали футболістів слідувати їх прикладу.
З нічого величних здобутків не буває, довести цю істину належало саме гравцям і тренерам головної футбольної дружини з Луганська.
Прес-служба ФК «Зоря» разом із Валерієм Жаровним