.jpg)
: 1222
Більшість футболістів схильні віддаватися, граючи на «домашньому» стадіоні, вважають, що значна частина їх старанності на полі залежить від місця розташування, начебто, це своє тіло…
На початку 1970-х в радянському футболі тренерів зваблювала стратегія здобуття призового місця – перемагай вдома (і в заліку буде два бали) та грай внічию в гостях (один бал), тоді набереш 75% очок і гарантовано матимеш звання «команда-чемпіон».
Наставник «Зорі» Герман Зонін довів підопічним і вселив в них думку, аби посунути охочих до першого місця конкурентів потрібно на полях суперників здобувати перемоги, і не звичайні, випадкові, а переконливі, виключивши можливий фактор впливу на результат з боку упередженого суддівства чи помилки арбітру матчу.
Нагадаємо, що в сезоні 1970-го честолюбна команда з Луганська претендувала на призове місце, але втратила шанс (в заключних 4-х матчах набрала лише два очка). Певна частка провини була з боку судді В.Толчинського з Алма-Ати в поєдинку зі «Спартаком» на його полі, на підсумок принципової гри вплинули грубі помилки арбітра, «Зоря» програла (1:2), а спартаківці отримали «бронзу».
Суперником луганців в 3-му турі першості СРСР з футболу 1972-го, згідно календаря змагань, випало московське «Динамо». На той час ця команда, очолювана іменитим тренером Костянтином Бесковим (сім років тому тренував «Зорю», з того часу в нинішньому складі залишились двоє - Олександр Журавльов і Анатолій Шульженко) успішно здолала три етапи в турнірі за Кубок УЄФА, почала сезон в березні (виграла двобій у бєлградської «Црвена Звєзда») і 05 квітня зіграла внічию в східному Берліні з німецьким «Динамо».
Матч відповіді за вихід в єврокубковий фінал очікувався 19 квітня, тобто за три доби до матчу першості Радянського Союзу між «Зорею» і «Динамо».
Номінально московська команда була господарем, але з міркувань збереження якості поля в Білокам’яній напередодні гри в рамках УЄФА, обрала місцем зустрічі з «Зорею» стадіон міста Лева.
15 квітня на трибунах львівської арени 24 тисячі глядачів. Вони бачать в складі «московитів» одного із провідних в минулому гравців київського «Динамо», «Зорі» і збірної Союзу Йожефа Сабо та сприймають його на полі зі свистом і вигуками невдоволення. Він усе розуміє, гра одразу «не пішла», метушився, м’яч в ногах не тримався, передачі до партнерів не доходили, попросив заміну. Констянтин Іванович Бєсков відгукнувся і випустив іншого на поле.
«Зоря» перехопила ініціативу, нав’язала свою гру, не поступалася в єдиноборствах на усіх ділянках поля, міняла напрямки атаки з одного краю на протилежний, використовуючи довгі передачі. Саме розгониста гра була візиткою московського «Динамо» і цього козиря команда Зоніна позбавила суперника. В його складі грали провідні гравці в союзному футболі воротар Пільгуй, захисники Єврюжихін, Долматов, Басалаєв і Маховіков, хавбекі Ештреков, Якубік і Гершкович, нападники В.Козлов, Є.Жуков, Ан.Байдачний.
Навіть в грі в короткий і середній пас луганці перевершили досвідчених і вмілих опонентів.
Протистояння амбіційних команд тримало в напрузі глядачів, але вони із захопленням, оплесками стоячи, вітали команду з України, коли нападнику «Зорі» Володимиру Онищенку вдалося здійняти сітку воріт «господаря» з москви.
Свою майстерність і силу команда Бєскова довела за три доби, коли здолала на своєму полі одноклубників зі столиці НДР (там і вдома 1:1) в серії післяматчевих пенальті (4:1) і вийшла в фінал Кубка УЄФА з шотландським «Рейнджерс».
Значну і вирішальну роль в переможній ході динамівців на міжнародних змаганнях зіграв Йожеф Сабо, який сезон 1970-1971 років провів в Луганську, своїм прикладом надихав молодь «Зорі» на непоступливість супернику в іграх вдома і на виїзді, безупинно удосконалювати власну майстерність, бачити поле і читати гру. Він повернеться в «Зорю» як старший тренер за п’ять років, відкриє і наблизить до основного складу майбутні футбольні зірки з числа вихованців луганського футболу.
Прес-служба ФК «Зоря» разом із Валерієм Жаровним
