.jpg)
: 1120
«Тисячі намагаються не програти, сотні сподіваються на перемогу, але лише одиниці становяться чемпіонами» - Герман Зонін.
Другий виїзний матч «Зорі» на малопридатному для гри, з прогалинами і купинами, перезволоженому і в’язкому, газоні «Локомотива» завершився 24 квітня 1972-го внічию – 0:0.
Повернувшись в Луганськ, футболісти на травневі свята завітали на чергову зустріч в приміщенні профспілці тепловозобудівників, де звітували про результати виступів за перший місяць змагань (чотири перемоги і одна нічия). Дізналися, що якщо переможна хода не припинятися, то шефи потурбуються про більш вагомі стимули для гравців, тренерів і співробітників (квартири, забезпечення товарами широкого споживання, додаткові премії тощо).
Напередодні 03 травня в обласний центр завчасно прибула з москви команда Центрального спортивного клуба армії, оскільки на стадіоні проводилися традиційні змагання з легкої атлетики, то гостям запропонували для тренування поле на околиці Луганська, на базі дитячо-юнацької футбольної школи.
Чемпіони країни сезону 1970-го, гравці різних збірних країни були здивовані, побачивши три вкритих густою і вже зеленою травою поля, а навколо оригінальні саморобні тренажери для розвитку техніки обробки м’яча, з височенними дерев’яними щитами з контурами звичайного розміру воріт (розміткою квадратів від одинички до дев’ятки) для відпрацювання влучного націленого удару. А ще домики для постійного проживання, з душем і підігрітою водою, блоком для харчування тощо. І усе для дітлахів!
Один з корінних мешканців Білокам’яної мовив: «Ми своїми очами пересвідчилися, з чого з року в рік «Зоря» поповнює свій склад технічно обдарованими самобутніми резервістами». Знали б вони, що за їх тренуваннями пильно стежили майбутні майстри спорту Заваров, Малишенко, Гриценко, Полукаров, Сорокалет та інші. Хлопчаків табору виховували Борис Фомичов і Евген Двуреченский.
До того, в Луганську два роки тому був утворений і діяв спортивний інтернат для обдарованих юнаків і дівчат, які поєднували навчання в загальноосвітній школі зі спортивним тренуванням і проживанням за рахунок місцевого бюджету. Директором спортінтернату призначили випускника фізкультурного інституту ім. Лесгафта Вадима Дмитровича Добіжу, дав путівку в великий футбол багатьом юним талантам з усіх міст, райцентрів і селищ Луганщини.
Третього травня була середа, в надвечір по завершенню робочих змін приїхали з різних куточків області, завітали на головну футбольну арену і заповнили трибуни 33 тисячі вболівальників. Вони побачили напружений поєдинок двох непоступливих команд. Події на полі свідчили про важку гру, як кажуть, найшла коса на каміння, суперники добре вивчили один одного, знали, чого очікувати, звідки і від кого прийде загроза воротам, старанно блокували атакуючих, лишаючи можливості завдати удару. Цікаво, що фізично опоненти добре були підготовлені, встигали гасити атаки один одного.
Все ж таки господарі в особі Володимира Онищенка, який вдало зіграв на випередження, досягли бажаного – перемога 1:0.
7 травня, в неділю, на «Авангарді» яблуку не було де впасти, 40 тисяч глядачів з неприхованим нетерпінням жадали чергової вікторії від улюбленої дружини, над командою з берегів Неви.
Саме в матчі минулого сезону нападник «Зеніта» В. Голубев грубо травмував основного воротаря луганців Олександра Ткаченко, він з 13 серпня того року перебував на лікуванні і відновленні. Зенітовці знали, що помсти на полі не уникнути, готувалися до жорсткого поєдинку.
В першій половині першого тайму з правого краю «Зорі» на лівий верхи вдалася діагональна довга передача на захисника Сергія Кузнецова. Оскільки він прорвався на високій швидкості до кута штрафного майданчика «Зеніта» і його вже «накривали» суперники, то пробив м’яча зльоту вздовж воротарської лінії. А з протилежного флангу аби замкнути передачу набігали партнери по нападу Єлісеев і Онищенко, але першим до шкіряного встиг захисник гостей А. Лохов. Простріл був настільки сильним і трохи під кутом для прийома і обробки м’яча, залишалось тільки вибити, проте сталася зрізка у власні ворота – і автогол.
За хвилини до перерви брат Сергія - Віктор Кузнецов забив ще раз. Гостям в другому таймі підфартило, скоротили рахунок.
Таким чином, матч завершився перемогою «Зорі» - 2:1. Меж радості на трибунах здавалося не було краю. Знову плани виробництва і видобутку перевиконувалися, політична влада звітувала про успіхи.
Прес-служба ФК «Зоря» разом із Валерієм Жаровним
