: 1896
У другій половині 1920-х з усіх видів спорту найбільш поширеними серед фізкультурників і глядачів змагань були важка атлетика, греко-римська боротьба і футбол.
Прихильників здорового дозвілля і спортивної досконалості гра ногами з м’ячем на травяному газоні закохувала з першої спроби, першого дотику до шкіряного та споглядання вперше за суперництвом команд, і набувала популярності з кожним роком.
Центральна Рада з питань розвитку фізичної культури і спорту вбачала загрозу в схильності аматорів і початківців до змагань в індивідуальних видах, як боротьба і важка атлетика, і в командних – футболу. Бо саме таким віддавали перевагу робітники заводів, фабрик і копалень, в більш-менш великих містах країни Рад. Її більшовицьке керівництво для народних мас, союзу пролетаріату і селянства, надавало хліб і потребувало видовищності.
Саме з трибун стадіонів тисячам пересічених громадян можна було показати велич створеної в жовтні 1917-го комуністичної влади демонстрацією сильних м’язів, фізичних вправ і спільних акробатичних рухів молоді, які активно діяли на зеленому газоні.
Захоплення робітників і молоді штангою, гирями, силовою боротьбою влада вважала одноосібництвом, зневагою до колективу, розпалюванням азарту, жагою титулу, призових грошей. Якщо з гри в шахи більшовики робили суто політичні публічні проекти, то з футболом не виходило.
Усіх бажаючих грати в футбол змушували здавати фізичні тести (стрибки з місця, в довжину і вишину, бігати коротку і довгу відстані на нормований час, вправи на турніку, брусах і кільцях) і обов’язково приймати участь в акробатичних виступах на свята.
Усі нав’язуємі фізкультурникам заходи влада називала боротьбою з «атлетизмом» і «футболізмом» і послідовно скеровувала нахили спортовців, аматорів та початківців до занять іншими видами.
Одним з владних свят було Перше травня – свято солідарності трудящих. Саме тому футбольний сезон в Луганську (та і Україні) щорічно починали після 1 травня. Про це безпристрасно свідчать збережені в архівах протоколи футбольних матчів і публікації в газетах того часу. Можливо і погодні умови сприяли, трав’яні газони позбавлялися надмірної вологи.
Спочатку сильнішу команду виявляли в змаганнях на першість міста і району, не всі мали своє футбольне поле, але грали в гостях і «вдома», лише у вихідні, переважно в неділю, бо усі футболісти протягом тижня працювали на своєму робочому місці. Тренування проводилися в вечірні або ранкові години.
Краще підготовленими, з навичками колективної гри і більш успішними на полі проявили команди: луганські - Металісти, Залізничники, Рабфака і Патронного завода, Кадіївської і Голубовської копалень, старобільска Гасло, Красного Суліна, Успенки, Алчевська та кілька з Юзовки.
Саме представники вказаного останнім промислового міста, ще до старту сезону, надіслали запрошення на товариський матч на адресу футбольної дружини профспілки Металістів. Гарантували відшкодувати витрати на проїзд, харчування і призові за перемогу.
Рано-вранці 11 гравців у супроводі очільника Луганської окружної Ради фізкультури і спорту вирушили потягом через Дебальцево і Ясиновату, на привокзальній площі пересічені юзівці, дізнавшись про мету приїзду гостів, поступилися чергою на трамвай, вагоновожатий дозволив безкоштовно проїхати до місця призначення. Проводити товариську зустріч довелося на великому, майже стандартного розміру, футбольному майданчику під дахом.
Ненависні тоді більшовиками, а нині окупантами сучасного Донецька, юзівські буржуї-капіталісти, з країн Європи, вклавши мільйонні інвестиції, побудували не лише промислові з передовими технологіями вугледобувні копальні, металургійні заводи, машинобудівні підприємства, лікарні, навчальні і торгівельні заклади та житло для інженерів, механіків та робітників, а і спортивні об’єкти, стадіони і легкоатлетичний манеж (до 1917г.!). Гості з Луганська вперше завітали у величезну спортивну споруду, не приховували свого подиву від ґрунтового газону і трибунами навколо (все під дахом!). Програли 2:5, але переможці компенсували поразку смачним обідом, гостинністю і повагою.
Зберіглася в архівах окружної Ради з фізкультури і спорту скарга від очільника Голубівської копальні на одну з луганських команд, яку поселили в профспілковий профілакторій, а хтось з гравців після зіграного матчу поцупив срібні виделки і ложки і настінний килимок з різнокольоровим зображенням напівоголеної красуні. Винуватця викрили, чуже майно вилучили і повернули з вибаченням.
Цікаво, що також зберіглося листування вищої інстанції до керівництва Луганської окружної Ради з фізкультури і спорту з вимогою вести документообіг і спілкування українською мовою, контролювали послідовно і терпляче, надали півроку на вивчення, приймала іспити письмово і усно уповноважена комісія. До початку 1930-х цієї мовної норми дотримувалися неухильно усі місцеві чиновники, які отримували платню від держави.
Нагадаю читачам, що прив’язка футбольної команди Металістів до спортклубу Луганського паровозобудівного заводу чітка, безумовна і фактично підтверджує, що її нащадком є саме «Зоря», бо свою унікальну назву отримала в квітні 1964-го, коли представляла той же спортклуб при тому же заводі, який виробляв вже тепловози.
Нагадали не випадково, бо в історії ФК «Зоря» простежується і старт Металістів в міжнародних змаганнях. Так, робітник типографії «Луганська правда» К.Дьяченкона шпальтах міської газети закарбував свій звіт про Зустріч Луганських футболістів з австрійськими: «30-го червня появу австрійської робітничої команди глядачі зустріли овацією. Музика зіграла туш. Довго не замовклими оплесками присутні вітали робітничий клас, що веде мужню боротьбу з капіталізмом. До початку матчу з привітанням виступив представник ОСФК т. Панкратов. Потім товариш від гостей у своєму виступі підкреслив значення спорту для робітників, зв’язок спортових організацій СРСР і Австрії зміцнює фізичне здоров’є, тим самим озброює робітничий клас на боротьбу з капіталізмом. Музика грає «Інтернаціонал».
Першими на поле виходить команда гостей, вслід луганська. Зав’язується жвава гра. Гості атакують переважно лівим краєм, де вміло веде захист т.Морозов. Не дивлячись на добротний захист луганців, австрійцями забивається перший гол. Музика грає туш. Спроби металістів передати м’яча до воріт австрійських товаришів відбиваються.
Швидкий і спритний напад гостей доводить рахунок першого тайму до 4:0. Після перерви суперники охоплені прагненням перемогти. Майже увесь час м’яч знаходиться на половині поля австрійців, але луганські робітники не змогли використати гострі моменти. Центрфорварду гостей вдається прорив до воріт господарів, передати м’яча лівому інсайду, який головою забиває і доводить перемогу до 5:0. Намагання відігратися порушує дощ. Гра австрійських товаришів була коректна, хоча в деяких моментах гра велась впідвищеному темпі. Відчувалося, що колектив переможців спаяний, наступ вів дуже дружно. З команди Металістів добре грали Морозов, Гур’єв, «Локотош».
Вказаний останнім гравець згодом успішно здасть тести на футбольного суддю (перший серед луганців атестований в Харкові) і на довгі роки буде арбітром окружних змагань.
До кінця 1920-х в Луганському краю домінували дві сильніші команди Металістів і Кадіївської копальні. Так, за збірну Донбасу, яка успішно виступила в 1926 році в турне по Німеччині (чотири перемоги, дві внічию, дві поразки з місцевими робітничими командами і збірними міст), грали шість гравців з Кадіївки.
Зафіксуємо, що першим переможцем Луганського округу 1924 року і звання чемпіонів вибороли Металісти з Луганська.
Далі буде.
Прес-служба ФК «Зоря» разом із Валерієм Жаровним
